Третє місце у світі на смак, перше в Україні. Не просто суп, а багатовікова історія. Подавати обов`язково зі сметаною, а смакувати краще з пампушками й салом. Поживний і нескладний у приготуванні. Це все про борщ, про справжній український народний борщ.

Поки готується бульйон саме час підготувати овочі. Спершу ми додаємо в наш бульйон нарізану картоплю, а тоді беремося смажити буряк.

Щоб цибуля і морква зберегли свій колір і аромат, краще їх не обсмажувати, а томити на дуже повільному вогні, щоб цибуля стала прозорою, а морква - м`якою. Наприкінці смаження до овочів додаємо томатну пасту і висипаємо це все в каструлю. Трішки перемішаємо, чекаємо пару хвилин і можна додати до борщу солодкий перець та капусту.

- Ще одна порада. Солити та перчити борщ потрібно наприкінці. Я це роблю, коли додаю капусту. Іноді додаю до борщу перетертий часник, це робить страву ще запашною, - розповідає Оксана.

Борщ майже готовий. Перед подачею господиня радить дати страві настоятись. У цей час можна нарізати сало (тваринний підшкірний жир) й приготувати пампушки, а тоді вже смакувати.

У Хшанові сало Оксана не знайшла, оскільки тут цей продукт не є популярним. Натомість в Україні сало їдять практично з усім і в різному вигляді: сирим, соленим, копченим. Українці вживають сало не лише через смак, а для профілактики тяжких захворювань.

Борщ в історії

Минулого року український борщ потрапив до переліку 20 найкращих супів у світі, за версією американського видання CNN, й зайняв третє місце. Наразі в усьому світі є безліч так званих українських "борщівень", закладів де готують цю страву.

Український борщ також внесли в національний список культурної спадщини. Крім того, борщ запропонували внести до списку світової нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Поки цей процес триває, розберемось, як давно світ знає цю страву.

Ймовірно борщ виник з появою в Україні буряка або з початку використання для приготування їжі борщівника. Натомість першу згадку про український борщ маємо з 1584 р. в столиці України Києві. Того року через Київ до Москви їхала купецька валка зі Львова, у складі якої перебував торговельний агент Мартин Груневеґ. Чоловік родом з Гданська, але тривалий час проживав у Львові й цікавився історією України. У своєму щоденнику він написав, що купецька валка доїхала до Києва і зупинилася на ночівлю над річкою Борщівка. Тут був базар і тільки тут продавали борщ. Автор дивувався цьому, оскільки це дуже популярна страва, а продається лише на околицях Києва.

Мартин Груневеґ писав: "До того ж русини купляють борщ рідко або ніколи, тому що кожен готує його у себе дома сам, оскільки це їхня повсякденна їжа і питво". Груневеґ не описав рецепту борщу, але з наведеної цитати очевидно, що йдеться про так звану "першу страву", оскільки це одночасно і їжа, і питво, тобто вона є рідкою за своїм складом.

Далі так званий "борщик" часто з`являвся в козацьких літописах та словниках, як популярна зупа з буряка. Згодом в записах Російської імперії писали, що імператриця Єлизавета полюбляла цю страву. Відомо, що у неї був роман з українським гетьманом Олексієм Разумовським, тому історики припускають, що саме він міг познайомити імператорський двір з цією українською стравою.

Уже після 17 століття борщ появлявся у багатьох записах, документах та книгах. Цікаво, що його завжди описували як українську народну повсякденну страву. У Польщі наприкінці 19 ст. теж з`явився борщ, однак страва дещо різнилась у приготуванні, тому борщ називали саме "польським", або "підбивним". За рецептом - це було вариво з буряків та сметани.